«Журавлі» Расула Гамзатова… «Журавлі» Марка Бернеса…

Більше 70 років минуло з закінчення Другої світової війни. Наші діти знають про ті жахливі події лише з кінофільмів і сторінок книг, а ще завдяки букету квітів у підніжжя меморіалу та на могилі невідомого солдата, завдяки переможному травневому салюту… З дитинства для мене День Перемоги асоціюється з піснею «Журавлі» у виконанні Марка Бернеса. Сьогодні, 8 липня, пісні-гімну усім полеглим за визволення Батьківщини виповнюється 50 років.

Дагестанський поет Расул Гамзатов написав вірш «Журавлі» на рідній аварській мові, тема журавлів була навіяна відвідуванням розташованого в Хіросімі пам’ятника японській дівчинці на ім’я Садако Сасакі, яка страждала від лейкемії після атомного вибуху в Хіросімі. Садако Сасакі сподівалася, що вилікується, якщо змайструє тисячу паперових «журавликів», користуючись мистецтвом орігамі (в Азії існує повір’я, що тисяча паперових журавликів принесуть на своїх крилах здійснення найзаповітнішого бажання).

Коли Гамзатов летів з Японії додому, він думав про свою матір, звістка про смерть якої прийшла до Японії. Він також згадував старшого брата Магомета, який загинув в боях під Севастополем, згадував іншого старшого брата, безвісти зниклого військового моряка Ахільчі, згадував інших близьких людей, загиблих на кривавих фронтах війни… під тиском цих думок і вражень від споглядання тисяч жінок у білому вбранні біля пам’ятника мужній японській дівчинці і журавлиного ключа… У літаку на висоті кількох тисяч метрів народилася поезія, якій судилося стати відомою піснею.

У 1968 році вірш «Журавлі» в перекладі Наума Гребньова був надрукований в журналі «Новий світ» і починався словами:

Мне кажется порою, что джигиты,

С кровавых не пришедшие полей,

В могилах братских не были зарыты,

А превратились в белых журавлей…

Наум Гребньов – відомий перекладач східної поезії, її класиків і фольклору. В його перекладах або з його участю вийшло більше 150 книг. Після Великої Вітчизняної війни він разом з Гамзатовим навчався в Літературному інституті, і з того часу почалися їхня дружба і співпраця. Гребньов також перекладав вірші батька поета – Гамзата Цадаси.

Вірш «Журавлі», надрукований в журналі, попався на очі співакові Марку Бернесу. Прочитавши поезію, схвильований Бернес подзвонив поетові-перекладачеві Наумові Гребньову і сказав, що хоче зробити пісню. Вони відразу ж обговорили деякі зміни в тексті майбутньої пісні, і Гребньов замінив в тому числі слово «джигіти» на «солдати». Расул Гамзатов згадував: «Разом з перекладачем ми визнали побажання співака справедливими і замість «джигіти» написали «солдати». Це розширило адресу пісні, надало їй загальнолюдського звучання».

З віршами, що включають зміни для майбутньої пісні, співак звернувся до Яна Френкеля, з яким до цього багато співпрацював, і попросив написати музику. Зробити це вдалося далеко не відразу. Тільки два місяці потому, коли композитор написав вступний вокаліз, робота пішла легше. Пізніше Френкель згадував: «Я тут же зателефонував Бернесу. Він відразу ж приїхав, послухав пісню і ... розплакався. Він не був людиною сентиментальною, але нерідко траплялося, що він плакав, коли йому що-небудь подобалося».

Марк Бернес записував «Журавлів», будучи важко хворим. Він уже насилу пересувався, але тим не менше 8 липня 1969 роки син відвіз його в студію, де артист записав пісню з одного дубля. Цей запис став останнім в його житті (помер Марк Бернес через місяць, 16 серпня).

Запис був вперше опублікований незабаром після смерті Бернеса вже в серпневому номері звукового журналу «Кругозір» за 1969 рік.

Через кілька років після появи пісні «Журавлі», в місцях боїв 1941-1945 років, стали зводити стели і пам’ятники, центральним образом яких були журавлі. Пісня стала своєрідним символом спільної скорботи за всіма, хто не повернувся з війни – чиє життя трагічно обірвалося раніше строку. І хоча індивідуальний голос кожної людини зникає з її смертю, але пам’ять про неї залишається в серцях нащадків, музиці вітру, в небі над мовчазними полями, у журавлиному курликанні... Журавлі ж стали символом душ полеглих за Батьківщину…

Вже півстоліття звучить пісня «Журавлі» у виконанні різних відомих співаків, серед яких і кумир багатьох українців – Олег Вінник. Але почалося все у далекому 1969 році завдяки Марку Бернесу:

Елементарно, Ватсон!

 

Детектив, який здатний розповісти про біографію людини по недопалкам, стилю одягу, годиннику і прогулянковій тростині, вражає уяву, але чи зміг би Шерлок Холмс розплутати деякі злочини без допомоги доктора Ватсона, який морально підтримував головного героя, виконував його доручення і консультував по ряду медичних питань? Як то кажуть, якщо Шерлок Холмс – мозок, то Джон Ватсон – серце.

Артур Конан Дойль ніколи не ототожнював себе з Шерлоком Холмсом, а ось в створеному письменником характері Ватсона багато чого перетинається з характером самого Конан Дойля, який, як і його персонаж, залишив лікарську практику заради літератури.

Кажуть, що письменник, розповідаючи життя свого героя, пророкує свою долю. Через рік після «написаної» смерті доктора Ватсона помирає і сам Артур Конан Дойль: як не дивно, саме в день народження свого персонажа, 7 липня.

Отож… Джон Хеміш Ватсон (Уотсон) народився 7 липня 1852 року. Через два роки родина переїжджає до однієї з Британських колоній – Австралії. 1865 року Ватсони повертаються до Англії, де хлопець відвідує Веллінгтон-Коледж у Гемпширі. Згодом Хеміш Ватсон вирішує стати хірургом. У 1872 році Джон Ватсон вступає до Лондонського університету. Працює хірургом у лікарні Св. Варфоломія. 1878 року Дж.Х.Ватсон отримує ранг доктора медичних наук. Як військовий лікар вирушає до Індії. У 1880 р. бере участь у Майвандській битві, де був поранений. На кораблі, який віз товари, доктор Ватсон пливе до Англії. Дорогою додому він захворів на черевний тиф. Врешті-решт повертається до Лондона.

У 1881 році доктору Ватсону, який тоді шукав пристойне житло, містер Стемфорд, з яким Джон познайомився на війні, рекомендує орендувати квартиру на Бейкер-стріт, 221-б, де мешкав містер Шерлок Холмс. Пізніше знайомство з Холмсом Ватсон опише в повісті «Етюд у багряних тонах». 1883 року доктор Ватсон допомагає розплутати детективу справу під назвою «Пістрява стрічка». Через рік доктор Ватсон вирушає до Америки, де закохується та сватається до Констанції Адамс.

1886 року доктор Ватсон повертається до Лондона й одружується на Констанції. Також Ватсон допомагає Холмсу у справі «Берилова діадема». В грудні 1887 помирає його дружина. Щоб хоч якось вгамувати в собі біль втрати рідної людини, Ватсон повертається жити до свого найкращого друга на Бейкер-стріт, 221-б. Того ж року Ватсон видає повість «Етюд у багряних тонах». Наступного 1888 р. доктор Дж.Х.Ватсон допомагає Холмсу в серії розслідувань. В цьому ж році помирає його брат Генрі Ватсон. Під час справи під назвою «Знак чотирьох» Джон закохується в клієнтку Шерлока Холмса міс Мері Морстен, на якій дещо пізніше одружується.

У 1891 та 1892 рр. видає декілька оповідань про свої пригоди з Шерлоком Холмсом. Невдовзі на Ватсона очікує страшне горе: його друга дружина помирає. 1894 року Ватсон знову повертається на Бейкер-стріт, а також друкує оповідання та повісті. 1902 року переселяється та втретє одружується. До 1913 року публікує нові оповідання. В 1914 році доктор Ватсон допомагає Холмсу в їхній останній справі «Його останній уклін», в якій вони зловили німецького шпигуна.

До кінця життя Ватсон публікував пригоди, які йому довелося пережити. В 1929 році він помер.

Чарівні книги, або Що почитати в ніч на Івана Купала

7 липня відзначається одне з найголовніших свят календаря слов’янських народів – День Івана Купали. Це старовинне літнє народне свято має дуже давнє язичницьке коріння, а ніч напередодні Івана Купали сповнена складним обрядовим комплексом, пов’язаним з водою, вогнем і травами: плетіння вінків, розпалювання багать, знищення опудала, перестрибування через багаття або через букети зелені, обливання водою, ворожіння, вистежування відьми, нічні безчинства, пошук квітки папороті...

Це та ніч, коли все зло залишається по іншу сторону багаття. Нехай же так і буде в житті кожного з нас, нехай квітку папороті знайде кожен, кому потрібне диво! І нехай попереду вас чекає тільки щастя і радість, а горе будуть спалені в яскравому полум’ї!

Пропоную вашій увазі книги, дії яких так чи інакше пов’язані з цим красивим древнім святом. Як виявилося, їх зовсім небагато:

Микола Гоголь «Вечір напередодні Івана Купала». Це красива казка про кохання і чорну силу, про те, що багатство здатне занапастити душу людини. І якраз напередодні Івана Купала, коли темні сили гуляють всю ніч. Історія ця про те, як закоханий юнак Петро вирішує будь-яким способом возз’єднатися зі своєю коханою-красунею і в підсумку платить за цю справджену мрію занадто високу ціну ... Пам’ятаєте: «Дивися, Петре, ти встиг якраз вчасно: завтра Івана Купала. Одну тільки цю ніч на рік і цвіте папороть. Не прогав!»?

Юрко Покальчук «Озерний вітер». Повість заводить читача в химерний світ дохристиянської міфології України. Озерний княжич Волин, що живе в світі русалок, водяників, вовкулаків та інших лісових демонів, випробувавши людську любов, проходить складний шлях тверджень і втрат. Незважаючи на всі застереження друзів – духів лісу і води – він закохується в красиву дівчину, а ніч напередодні Івана Купала стає випробуванням для закоханих ...

Олена Обухова, Наталія Тимошенко «Легенди давнього озера». У детективному романі група дослідників-любителів береться розгадати загадкові смерті людей, які сталися на озері п’ять років тому в ніч на Івана Купала. Офіційне слідство визнало їх смерті природними, але один з місцевих жителів впевнений, що вони стали жертвами чудовиська, що живе в глибинах озера. Героям належить розібратися в купі легенд, чуток і теорій, щоб знайти істину. Чи зможуть вони своїми очима побачити чудовисько-вбивцю, а головне – чи вдасться друзям уникнути смерті, зустрівшись один на один з небезпекою?

Софія Чайка «Доля, або пригоди в ніч на Івана Купала». Що робити дівчині, коли її обранець збирається одружитися з іншою? Віра вирушає в Зачарований ліс, де на березі загадкового озера зустрічає мавку. Чи може це їй привиділося? Адже напередодні Івана Купала можливо все, навіть зустріти свою долю та побачити як цвіте папороть.

Віктор Анохін «Сільські легенди. Ніч на Івана Купала». Цього разу домовику Древичу, лісовику Шатуну та польовику Копитичу належить відсвяткувати чергове важливе свято. Вночі на берег загубленого глибоко в лісі озера вийдуть русалки. Хто ж переможе в гонці за таємничою квіткою папороті?

Маленькі чудеса великої людини

 

Може бути, єдиний спосіб переконатися в реальності чудес – самому їх творити; і нехай це будуть навіть найменші чудеса.

Антуан де Сент-Екзюпері навчив маленького хлопчика пускати мильні бульбашки. Але, б’ючись об стіну, вони лопалися. Хлопчик плакав. Кілька днів Екзюпері ходив похмурий. Потім додав в мильну піну краплю гліцерину. Тепер бульбашки відскакували від стін, як м’ячики; вони стали ще яскравішими і прекраснішими.

Екзюпері належало багато дорослих винаходів, але стрибучими мильними бульбашками він пишався більше, ніж усіма іншими відкриттями.

29 червня 1900 року народився

французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері –

письменник, художник, льотчик і просто хороша людина.

Мольєр. День народження імені

Якось французький король Людовік XIV запитав у одного придворного, хто із письменників прославить час його правління у своїй творчості, і був дуже здивований, почувши: «Мольєр!»  

Сьогодні ми з вами святкуємо цікавий день народження: день народження імені. Існують свідчення, що саме 28 червня 1664 року Жан Батист Поклен вперше вийшов на сцену під псевдонімом Мольєр. М.Булгаков писав: «Жан Батист Поклен з моменту заснування «Блискучого театру» перестав існувати, і замість нього в світі з’явився Жан Батист Мольєр. Звідки взялося це нове прізвище? Невідомо. Деякі пояснюють, що Поклен скористався бродячим в театральних і музичних колах псевдонімом, інші – що Жан Батист назвався Мольєром на ім’я якоїсь місцевості ... Хто говорить, що він запозичив прізвище у одного письменника, що помер 1623 року ... Словом, він став – Мольєром».

130 років з Дня народження Анни Ахматової

У віршах Ахматової часто зустрічаються згадки ароматів.

Вони багато, дуже багато для неї значили. Вона любила троянди ...  

А її віршовані рядки Микола Гумільов порівнював з бузком.

23 червня виповнюється 130 років з Дня народження Анни Ахматової, найяскравішої та найгіркішої зірки Срібної доби. Срібна доба – це поняття, яке стосується не лише поезії, а й культури в цілому. Були художники Срібної доби і філософи Срібної доби, не кажучи вже про акторів, що візуально втілили естетику цієї епохи. Але створювали Срібну добу все ж літератори. І раніше література не знала стільки значущих жінок-поетів, жінок-прозаїків, драматургів і перекладачів, скільки з’явилося їх наприкінці XIX і на початку XX століть.

Вона була поетом – і втіленням жіночності, вишуканої жіночності Срібної доби. Незважаючи на великий ніс, на такий неідеальний профіль, Анну Ахматову вважали красунею.

Юрій Аннєнков, якому вона позувала в Петрограді, згадував: «Сумна красуня, яка здавалася скромною самітницею, вбраною в модне плаття світської спокусниці!». Вона була елегантною, вміла привертати увагу, одягалася з незмінною витонченістю, навіть якщо весь її гардероб міг вміститися в маленьку валізу.

А ще Анна Ахматова обожнювала парфуми зі східними нотками… Її улюблені «Le Parfum Idеal» пахнуть дійсно ніжно. Як диво. Як вірші. Оранжерейними квітами, сандалом, солодкими смолами…

«Вона така значуща людина, що не можна ставитися до неї тільки як до жінки», – говорив про неї Гумільов. Вони являли собою унікальну пару: два поетичні генія, що поєдналися «священним союзом шлюбу». В неї було важко не закохатися. Вона теж закохувалась. Багато і часто закохувалась, бо була поетом, а поети постійно горять, згоряють у полум’ї власних почуттів. У полум’ї, з якого народжувалися вірші… Вона закохувалася – але кохала все життя тільки одного. Миколу Гумільова, свого чоловіка. Їх історія кохання не була схожою на чарівний бутон троянди, швидше на її шипи, гострі й небезпечні, здатні вразити в саме серце… До речі, троянди були улюбленими квітами Анни Ахматової.

Даруйте дівчатам квіти, або книги з «квітковими» назвами

Даруйте дівчатам квіти, адже надворі літо…

#літо#книги#читання#дівчата#квіти#посмішки#

Вашій увазі добірка книг з «квітковими» назвами:

Книги для дітей:

-         Ганс Крістіан Андерсен «Ромашка»;

-         Оскар Уайльд «Соловей і троянда»;

-         Сергій Аксаков «Червоненька квіточка»;

-         Валентин Катаєв «Квітка-семибарвиця»;

-         Костянтин Паустовський «Золота троянда»;

Класична література:

-         Андре Моруа «Фіалки по середах»; «Вересневі троянди»;

-         Рей Бредбері «Вино з кульбаб»;

-         Олександр Дюма «Чорний тюльпан»;

-         Олександр Дюма (син) «Дама з камеліями»;

-         Едгар Уоллес «Таємниця жовтих нарцисів»;

-         Михайло Пришвін «Незабудки»;

-         Агата Крісті «Блакитна герань»; «Жовті іриси»;

-         Чарльз Діккенс «Гостролист»;

-         Айріс Мердок «Дика троянда»;

 

Сучасна література:

-         Умберто Еко «Ім’я троянди»;

-         Сара Джіо «Остання камелія»; «Фіалки у березні»;

-         Вірджинія Ендрюс «Троянди на руїнах»;

-         Роберт Янг «Дівчина-кульбаба»;

-         Джанет Фітч «Білий олеандр»;

-         Джеймс Хедлі Чейз «Квітка орхідеї»; «Вінок з лотосу»;

-         Джейк Арнотт «Підсніжник»;

-         Ендрю Міллер «Підсніжники»;

-         Олів’є Блейс «Торговець тюльпанами»;

-         Роберт Хіченз «Зелена гвоздика»;

-         Ейвін Болстад «Червона бегонія».

220 років з Дня народження Олександра Пушкіна

 

Олександр Сергійович Пушкін заборонив нащадкам писати вірші. Він вважав, що так добре пише, і тому вони не повинні творити гірше, ніж він. Напевно, саме тому з 237 родичів Пушкіна по всьому світу немає жодного поета. Сьогодні згадуємо Пушкіна, якому виповнюється 220 років з Дня народження. 

Великий російський поет, прозаїк, драматург, автор безсмертних творів народився 6 червня 1799 року в Москві в дворянській поміщицькій сім’ї. Уся його коротка (неповних 38 років) біографія вміщується в кільканадцяти фразах: домашнє виховання в Москві, Царськосєльський Ліцей, Колегія закордонних справ в Петербурзі, заслання в Катеринослав, Кавказ, Кишинів, заслання в село Михайлівське і створення понад 100 творів, запрошення в Москву «під цензуру» самого Миколи I і одруження на Наталії Гончаровій, самовільна втеча на Кавказ, повернення в Москву і життя під постійним таємним наглядом, втеча від холери в Болдіно і «болдинський» плідний період в творчості, світське життя в Петербурзі і «Современник» (рос.), фатальна дуель на Чорній річці ... і безсмертна слава.

Після себе Олександр Пушкін залишив багатющу літературну спадщину, спорудивши собі пам’ятник нерукотворний.

Book-Fest «Літо з книгою»

Дорогі мої школярі! Ось і завітало до нас сонячне літо! Ця чудова і тепла пора принесла нам свої дари: довгоочікувані канікули та відпочинок, подорожі, нові знайомства, ігри та розваги, несподівані зустрічі, пригоди, море веселощів, позитивних емоцій і яскравих вражень. А ще це чудова пора, коли Ви маєте чудову змогу поринути у світ літератури, познайомитися з творчістю нових для себе письменників, відкрити нових героїв, пізнати світ за допомогою книги та отримати насолоду від читання. Саме влітку є можливість прожити особливе маленьке життя, яке надовго зарядить енергією добра.

Усім любителям книги пропоную долучитися до Book-Fest «Літо з книгою». 

Умови прості: вибрати книгу, яка б відповідала одному із запропонованих критеріїв, прочитати її та скласти візитку твору (створити власну за зразком або роздрукувати та заповнити шаблон). Презентувати прочитані книги будемо у вересні, на перших уроках із зарубіжної літератури. Усіх учасників Book-Fest чекають гарний настрій та позитивні оцінки!

Цікаво? Тоді вперед: насолоджуйтесь читанням, проявляйте фантазію і відпочивайте по повній! Яскравих і незабутніх Вам літніх канікул!