Маленькі чудеса великої людини

 

Може бути, єдиний спосіб переконатися в реальності чудес – самому їх творити; і нехай це будуть навіть найменші чудеса.

Антуан де Сент-Екзюпері навчив маленького хлопчика пускати мильні бульбашки. Але, б’ючись об стіну, вони лопалися. Хлопчик плакав. Кілька днів Екзюпері ходив похмурий. Потім додав в мильну піну краплю гліцерину. Тепер бульбашки відскакували від стін, як м’ячики; вони стали ще яскравішими і прекраснішими.

Екзюпері належало багато дорослих винаходів, але стрибучими мильними бульбашками він пишався більше, ніж усіма іншими відкриттями.

29 червня 1900 року народився

французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері –

письменник, художник, льотчик і просто хороша людина.

Мольєр. День народження імені

Якось французький король Людовік XIV запитав у одного придворного, хто із письменників прославить час його правління у своїй творчості, і був дуже здивований, почувши: «Мольєр!»  

Сьогодні ми з вами святкуємо цікавий день народження: день народження імені. Існують свідчення, що саме 28 червня 1664 року Жан Батист Поклен вперше вийшов на сцену під псевдонімом Мольєр. М.Булгаков писав: «Жан Батист Поклен з моменту заснування «Блискучого театру» перестав існувати, і замість нього в світі з’явився Жан Батист Мольєр. Звідки взялося це нове прізвище? Невідомо. Деякі пояснюють, що Поклен скористався бродячим в театральних і музичних колах псевдонімом, інші – що Жан Батист назвався Мольєром на ім’я якоїсь місцевості ... Хто говорить, що він запозичив прізвище у одного письменника, що помер 1623 року ... Словом, він став – Мольєром».

130 років з Дня народження Анни Ахматової

У віршах Ахматової часто зустрічаються згадки ароматів.

Вони багато, дуже багато для неї значили. Вона любила троянди ...  

А її віршовані рядки Микола Гумільов порівнював з бузком.

23 червня виповнюється 130 років з Дня народження Анни Ахматової, найяскравішої та найгіркішої зірки Срібної доби. Срібна доба – це поняття, яке стосується не лише поезії, а й культури в цілому. Були художники Срібної доби і філософи Срібної доби, не кажучи вже про акторів, що візуально втілили естетику цієї епохи. Але створювали Срібну добу все ж літератори. І раніше література не знала стільки значущих жінок-поетів, жінок-прозаїків, драматургів і перекладачів, скільки з’явилося їх наприкінці XIX і на початку XX століть.

Вона була поетом – і втіленням жіночності, вишуканої жіночності Срібної доби. Незважаючи на великий ніс, на такий неідеальний профіль, Анну Ахматову вважали красунею.

Юрій Аннєнков, якому вона позувала в Петрограді, згадував: «Сумна красуня, яка здавалася скромною самітницею, вбраною в модне плаття світської спокусниці!». Вона була елегантною, вміла привертати увагу, одягалася з незмінною витонченістю, навіть якщо весь її гардероб міг вміститися в маленьку валізу.

А ще Анна Ахматова обожнювала парфуми зі східними нотками… Її улюблені «Le Parfum Idеal» пахнуть дійсно ніжно. Як диво. Як вірші. Оранжерейними квітами, сандалом, солодкими смолами…

«Вона така значуща людина, що не можна ставитися до неї тільки як до жінки», – говорив про неї Гумільов. Вони являли собою унікальну пару: два поетичні генія, що поєдналися «священним союзом шлюбу». В неї було важко не закохатися. Вона теж закохувалась. Багато і часто закохувалась, бо була поетом, а поети постійно горять, згоряють у полум’ї власних почуттів. У полум’ї, з якого народжувалися вірші… Вона закохувалася – але кохала все життя тільки одного. Миколу Гумільова, свого чоловіка. Їх історія кохання не була схожою на чарівний бутон троянди, швидше на її шипи, гострі й небезпечні, здатні вразити в саме серце… До речі, троянди були улюбленими квітами Анни Ахматової.

Даруйте дівчатам квіти, або книги з «квітковими» назвами

Даруйте дівчатам квіти, адже надворі літо…

#літо#книги#читання#дівчата#квіти#посмішки#

Вашій увазі добірка книг з «квітковими» назвами:

Книги для дітей:

-         Ганс Крістіан Андерсен «Ромашка»;

-         Оскар Уайльд «Соловей і троянда»;

-         Сергій Аксаков «Червоненька квіточка»;

-         Валентин Катаєв «Квітка-семибарвиця»;

-         Костянтин Паустовський «Золота троянда»;

Класична література:

-         Андре Моруа «Фіалки по середах»; «Вересневі троянди»;

-         Рей Бредбері «Вино з кульбаб»;

-         Олександр Дюма «Чорний тюльпан»;

-         Олександр Дюма (син) «Дама з камеліями»;

-         Едгар Уоллес «Таємниця жовтих нарцисів»;

-         Михайло Пришвін «Незабудки»;

-         Агата Крісті «Блакитна герань»; «Жовті іриси»;

-         Чарльз Діккенс «Гостролист»;

-         Айріс Мердок «Дика троянда»;

 

Сучасна література:

-         Умберто Еко «Ім’я троянди»;

-         Сара Джіо «Остання камелія»; «Фіалки у березні»;

-         Вірджинія Ендрюс «Троянди на руїнах»;

-         Роберт Янг «Дівчина-кульбаба»;

-         Джанет Фітч «Білий олеандр»;

-         Джеймс Хедлі Чейз «Квітка орхідеї»; «Вінок з лотосу»;

-         Джейк Арнотт «Підсніжник»;

-         Ендрю Міллер «Підсніжники»;

-         Олів’є Блейс «Торговець тюльпанами»;

-         Роберт Хіченз «Зелена гвоздика»;

-         Ейвін Болстад «Червона бегонія».

220 років з Дня народження Олександра Пушкіна

 

Олександр Сергійович Пушкін заборонив нащадкам писати вірші. Він вважав, що так добре пише, і тому вони не повинні творити гірше, ніж він. Напевно, саме тому з 237 родичів Пушкіна по всьому світу немає жодного поета. Сьогодні згадуємо Пушкіна, якому виповнюється 220 років з Дня народження. 

Великий російський поет, прозаїк, драматург, автор безсмертних творів народився 6 червня 1799 року в Москві в дворянській поміщицькій сім’ї. Уся його коротка (неповних 38 років) біографія вміщується в кільканадцяти фразах: домашнє виховання в Москві, Царськосєльський Ліцей, Колегія закордонних справ в Петербурзі, заслання в Катеринослав, Кавказ, Кишинів, заслання в село Михайлівське і створення понад 100 творів, запрошення в Москву «під цензуру» самого Миколи I і одруження на Наталії Гончаровій, самовільна втеча на Кавказ, повернення в Москву і життя під постійним таємним наглядом, втеча від холери в Болдіно і «болдинський» плідний період в творчості, світське життя в Петербурзі і «Современник» (рос.), фатальна дуель на Чорній річці ... і безсмертна слава.

Після себе Олександр Пушкін залишив багатющу літературну спадщину, спорудивши собі пам’ятник нерукотворний.

Book-Fest «Літо з книгою»

Дорогі мої школярі! Ось і завітало до нас сонячне літо! Ця чудова і тепла пора принесла нам свої дари: довгоочікувані канікули та відпочинок, подорожі, нові знайомства, ігри та розваги, несподівані зустрічі, пригоди, море веселощів, позитивних емоцій і яскравих вражень. А ще це чудова пора, коли Ви маєте чудову змогу поринути у світ літератури, познайомитися з творчістю нових для себе письменників, відкрити нових героїв, пізнати світ за допомогою книги та отримати насолоду від читання. Саме влітку є можливість прожити особливе маленьке життя, яке надовго зарядить енергією добра.

Усім любителям книги пропоную долучитися до Book-Fest «Літо з книгою». 

Умови прості: вибрати книгу, яка б відповідала одному із запропонованих критеріїв, прочитати її та скласти візитку твору (створити власну за зразком або роздрукувати та заповнити шаблон). Презентувати прочитані книги будемо у вересні, на перших уроках із зарубіжної літератури. Усіх учасників Book-Fest чекають гарний настрій та позитивні оцінки!

Цікаво? Тоді вперед: насолоджуйтесь читанням, проявляйте фантазію і відпочивайте по повній! Яскравих і незабутніх Вам літніх канікул!

Закладка-нагадування «Читаємо влітку»

Книга – світоч просвітництва. А закладка – дрібочка-лампадка, крихітка-каганчик над потрібною сторінкою. Янгол-метелик, 

що пурхає по світлих думках, махне крилом і буде тобі прозріння…

Світ, ступивши в третє тисячоліття, змінився невпізнанно, але потреба використовувати при читанні книжкову закладку залишається незмінною. Її відсутність зазвичай заповнюється першим, що попаде під руку: олівцем, лінійкою, фантиком, зірваною квіткою. У цьому відношенні ми можемо вважати себе однодумцями Стівена Спілберга, котрий якось проронив: «Навіщо витрачати долар на закладку?! Адже долар можна використовувати замість закладки!»

Однак закладка як елемент книги, та й просто як окрема річ, часом досить дороговартісна і потребує до себе більш шанобливого ставлення, особливо якщо врахувати, що це не просто закладка, а закладка-нагадування «Читаємо влітку» з переліком творів зарубіжної літератури, з якими учні знайомитимуться у наступному класі.

 

Гарних канікул і приємного читання!!!

Найбільша радість для вчителя - коли похвалять його учня (Шарлотта Бронте)

ВІТАЄМО

Віталія Трохимчука з перемогою!

ІІ місце 

у конкурсі "Тисяча журавлів" 

від журналу 

"Зарубіжна література в школах України" - 

почесна і заслужена нагорода для твого таланту! 

Так тримати!!!

Данський художник зобразив на фасаді будинку величезну книжкову полицю, де розмістив улюблені книги його мешканців

 

Якщо вуличні художники вишукують покинуті будівлі та старі поїзди як мольберти для своєї незвичайної творчості, то данський вуличний митець Ян Іс де Ман обрав інший шлях – він своїми творами поєднує місцеві спільноти людей. Його мета – створення таких проектів, де «кожен може себе проявити», до створення яких він активно залучає своїх знайомих. Найсвіжіша робота Яна – химерна 3-ярусна книжкова полиця – зорова ілюзія на стіні одного з будинків у місті Утрехт (Нідерланди). В роботі йому допомагали друг, теж вуличний художник Деф Фід (з котрим працювали ще над одним муралом) та співвласник місцевого тату-салону.

Ян розповів, що ідею для створення цієї краси подало саме життя. «Я прекрасно знаю мешканців першого поверху. Вони давно хотіли, щоби я щось для них намалював, просили вигадати дещо чудове для цілого кварталу. Спочатку я планував зобразити великого смайла, що усміхався, величезного: люди, побачивши таке зображення, стануть ще щасливішими. Однак ця ідея була дуже простою, не досконалою».

Оглянувши матеріал для роботи вуличний художник зупинив свій вибір на оптичній ілюзії – «візуальному мистецтві, яке використовують особливо для зорового обману, щоб зображений предмет сприймався як тривимірний». Автор розповідає: «Я вивчив розміри будинку, місце його розташування, і тут мене осяяло – а чому б не зобразити гігантську книжкову полицю? Люблю створювати ілюзії на стінах та викликати усмішки на обличчях людей і ця ідейка (як я потім зрозумів) поєднає ці два прагнення».

Частиною проекту було залучення мешканців будинку до мистецького процесу. «Ми розпитали людей про їх улюблені книги і так нам вдалося поєднати 8 різних мов та культур в одній роботі. Усім знайшлося місце – кожній особі, віку, культурі та мові. Єдине правило, яке я запровадив – без політичної чи релігійної літератури. Окрім цих видів приймалися усі книги».

Митці працювали весь тиждень без упину, щоби перенести план книжкової полиці на стіну житлового будинку. Хлопцям вдалося поєднати свій задум із бажаннями мешканців будівлі. Коли мурал довершили, він став не лише мистецьким джерелом об’єднання сусідів, але й зупинкою перехожих для чудового селфі.