Федір Іванович Тютчев народився 5
грудня 1803 року.
Федір Тютчев мешкав у Мюнхені,
Турині, був знайомий з Генріхом Гейне, Фрідріхом Шеллінгом. У літературному житті не брав участь і літератором
себе не вважав. Збереглося близько 400 його віршів, рядки яких часто
цитуються.
Ранні вірші створював у руслі поетичної традиції
XVIII століття. У 1830-х роках у його віршах сильними є традиції європейського
романтизму. Це філософська лірика, основні теми якої: міркування про
світобудову, людську долю, природу. У 40-ві роки написав кілька політичних
статей, присвячених проблемі взаємин Росії та Західної цивілізації. У 1850-х
роках Тютчев створив низку пронизливих любовних віршів, у яких кохання
осмислюється як трагедія. Ці вірші пізніше об'єднані в так званий «денисьєвский
цикл», присвячений коханій жінці поета Олені Денисьєвій. У 1860-1870-і роки у
творчості Тютчева переважали політичні вірші.
Один із найвідоміших віршів: «Silentium!» – гіркий заклик до мовчання, жаль про те, що одна
людина ніколи не зможе до кінця зрозуміти іншу. Рядок «Думка висловлена є неправда»
(в оригіналі – «Мысль изреченная есть ложь») – один із часто цитованих афоризмів Тютчева, поряд із
«Розумом Росію не зрозуміти» і «Нам не дано вгадати, як слово наше
відгукнеться».
Першим науковим виданням поетичної, публіцистичної
та епістолярної спадщини Тютчева став шеститомник «Повне зібрання творів і
листи».
Українською мовою вірші Тютчева перекладали Павло
Грабовський, Максим Рильський та ін.
