17 квітня – День поезії хайку

 

Хайку – короткий, лише в три рядки вірш, родом з Японії. У ньому немає рими, і тільки ритм відрізняє його від прози. Почуття передаються опосередковано – через образи природи, окремі деталі навколишнього світу.

Хайку не містить повчань. Його завдання – створити поетичну картину, яка збентежить душу та заставить читача замислитися. В цих віршах не прийнято писати про кохання, а також релігію та політику.

І зимування - свято

Якщо в твоєму серці -

Квітуча слива!

Ці три рядки написані Мацуо Басьо. Саме його вважають головним поетом цього жанру. До речі, люди, які пишуть хайку, називаються хайдзинами.

Також з хайку пов’язані такі японські імена як Йоса Бусон, Кобаясі Ісса, Масаока Сікі. Цей жанр привертав увагу і українських поетів, приміром В.Коломійця. А над перекладами хайку в Україні працювали Микола Лукаш, Іван Бондаренко та Геннадій Турков.

Кожний може прочитати хайку по-своєму, знайти співзвучність своїм  думкам. Щоб осягнути такі вірші потрібно тонко сприймати природу, вміти насолоджуватися виглядом звичайної квітки чи пташки. У сучасному світі техніки, бетону та заліза людині все важче побачити красу природи. Тому, коли ви втомитесь від метушні, візьміть в руки книгу з поезією японських хайдзинів, і відчуйте як спокій наповнює ваше серце. А ще краще – спробуйте себе в ролі автора хайку…

Весняний дощ!
Шкода мені людей,
Які не вміють вірша написати.
                                  Йоса Бусон