Більше 70 років
минуло з закінчення Другої світової війни. Наші діти знають про ті жахливі
події лише з кінофільмів і сторінок книг, а ще завдяки букету квітів у підніжжя
меморіалу та на могилі невідомого солдата, завдяки переможному травневому
салюту… З дитинства для мене День Перемоги асоціюється з піснею «Журавлі» у виконанні
Марка Бернеса. Сьогодні, 8 липня, пісні-гімну
усім полеглим за визволення Батьківщини виповнюється 50 років.
Дагестанський
поет Расул Гамзатов написав вірш «Журавлі» на рідній аварській мові, тема
журавлів була навіяна відвідуванням розташованого в Хіросімі пам’ятника японській
дівчинці на ім’я Садако Сасакі, яка страждала від лейкемії після атомного
вибуху в Хіросімі. Садако Сасакі сподівалася, що вилікується, якщо змайструє
тисячу паперових «журавликів», користуючись мистецтвом орігамі (в Азії існує
повір’я, що тисяча паперових журавликів принесуть на своїх крилах здійснення
найзаповітнішого бажання).
Коли Гамзатов
летів з Японії додому, він думав про свою матір, звістка про смерть якої
прийшла до Японії. Він також згадував старшого брата Магомета, який загинув в
боях під Севастополем, згадував іншого старшого брата, безвісти зниклого
військового моряка Ахільчі, згадував інших близьких людей, загиблих на кривавих
фронтах війни… під тиском цих думок і вражень від споглядання тисяч жінок у
білому вбранні біля пам’ятника мужній японській дівчинці і журавлиного ключа… У
літаку на висоті кількох тисяч метрів народилася поезія, якій судилося стати
відомою піснею.
У 1968 році вірш
«Журавлі» в перекладі Наума Гребньова був надрукований в журналі «Новий світ» і
починався словами:
Мне кажется порою, что джигиты,
С кровавых не пришедшие полей,
В могилах братских не были зарыты,
А превратились в белых журавлей…
Наум Гребньов –
відомий перекладач східної поезії, її класиків і фольклору. В його перекладах
або з його участю вийшло більше 150 книг. Після Великої Вітчизняної війни він
разом з Гамзатовим навчався в Літературному інституті, і з того часу почалися
їхня дружба і співпраця. Гребньов також перекладав вірші батька поета – Гамзата
Цадаси.
Вірш «Журавлі»,
надрукований в журналі, попався на очі співакові Марку Бернесу. Прочитавши поезію,
схвильований Бернес подзвонив поетові-перекладачеві Наумові Гребньову і сказав,
що хоче зробити пісню. Вони відразу ж обговорили деякі зміни в тексті
майбутньої пісні, і Гребньов замінив в тому числі слово «джигіти» на «солдати».
Расул Гамзатов згадував: «Разом з перекладачем ми визнали побажання співака
справедливими і замість «джигіти» написали «солдати». Це розширило адресу
пісні, надало їй загальнолюдського звучання».
З віршами, що
включають зміни для майбутньої пісні, співак звернувся до Яна Френкеля, з яким
до цього багато співпрацював, і попросив написати музику. Зробити це вдалося
далеко не відразу. Тільки два місяці потому, коли композитор написав вступний
вокаліз, робота пішла легше. Пізніше Френкель згадував: «Я тут же зателефонував
Бернесу. Він відразу ж приїхав, послухав пісню і ... розплакався. Він не був
людиною сентиментальною, але нерідко траплялося, що він плакав, коли йому
що-небудь подобалося».
Марк Бернес
записував «Журавлів», будучи важко хворим. Він уже насилу пересувався, але тим
не менше 8 липня 1969 роки син відвіз його в студію, де артист записав пісню з
одного дубля. Цей запис став останнім в його житті (помер Марк Бернес через
місяць, 16 серпня).
Запис був вперше
опублікований незабаром після смерті Бернеса вже в серпневому номері звукового
журналу «Кругозір» за 1969 рік.
Через кілька
років після появи пісні «Журавлі», в місцях боїв 1941-1945 років, стали зводити
стели і пам’ятники, центральним образом яких були журавлі. Пісня стала своєрідним
символом спільної скорботи за всіма, хто не повернувся з війни – чиє життя
трагічно обірвалося раніше строку. І хоча індивідуальний голос кожної людини
зникає з її смертю, але пам’ять про неї залишається в серцях нащадків, музиці
вітру, в небі над мовчазними полями, у журавлиному курликанні... Журавлі ж
стали символом душ полеглих за Батьківщину…
Вже півстоліття
звучить пісня «Журавлі» у виконанні різних відомих співаків, серед яких і кумир
багатьох українців – Олег Вінник. Але почалося все у далекому 1969 році завдяки
Марку Бернесу:
Немає коментарів:
Дописати коментар