Урок – Шалене чаювання

 

Дивовижний світ англійського письменника Льюїса Керролла майже два століття зачаровує і дорослих, і дітей. Книги про Алісу читають у всьому світі. Подорож Аліси – це шлях, який вільно торує фантазія людини, звільнена від «тягот дорослого життя»», тому персонажі, що зустрічаються на шляху, і пригоди, пережиті Алісою такі близькі дітям.

Декілька уроків поспіль учні 5 класу мандрували Країною Див разом з Алісою, разом з нею дивувалися чудернацьким мешканцям дивовижної країни, збільшувалися і зменшувалися, плакали і сміялися, розгадували загадки під час шаленого чаювання… То ж і підсумковий урок легко перетворили в урок – Шалене чаювання, на яке зібралися усі персонажі книги, що вже встигла полюбитися.

За філіжанкою ароматного чаю змагалися у літературній вікторині команди Чеширського Кота та Березневого Зайця. Всі діти з величезним захопленням і азартом відповідали на запитання, розгадували ребуси і кросворди, брали участь у конкурсі «Хто я?». Неймовірно швидко промайнули 45 хвилин уроку, розтанули у роті шоколадні цукерки, закінчилося печиво і спорожніли чашки, але пережиті емоції радості і захоплення зробили наш день яскравим і незабутнім.

До нових чаювань!!!

Листи від улюблених героїв

 

Кожного уроку ми, вчителі, вправно ведемо учнів Країною Знань, допомагаємо торувати подекуди нелегкий шлях, знаходити правильний напрямок руху, долати перешкоди… А ще ми вимагаємо повної віддачі! Перевіряючи домашні завдання, хочемо ґрунтовних і міцних знань, виразного читання напам’ять, стовідсоткового знання змісту творів, ретельного глибокого аналізу. Так, саме цього вимагає від нас програма, а ми, відповідно, вимагаємо від дітей. Але урок зарубіжної літератури, особисто для мене, це є дивовижний процес занурення у чарівний світ письменства, сповненого неймовірних людських доль, цікавезних історій і…магії. Так, саме магії. Магії слова!

Читаючи книги, ми ніби стаємо добрими приятелями з героями тих оповідей, розділяючи навпіл їхні радість і смуток. А якщо ті герої ще і наші однолітки, то ми стаємо не просто приятелями, а добрими щирими друзями, яким навіть можемо написати листа. Та тільки чи отримаємо ми відповідь?

Під час підсумкової контрольної роботи з теми «Світ дитинства» п’ятикласники писали листи улюбленим героям – Томові Сойєру та Полліанні Віттієр. Листи ті були сповнені подяки за чудові хвилини радості, подаровані учням героями творів Марка Твена та Елеонор Портер. Щирою любов’ю та захопленням дихав кожен рядочок, кожне слово, написане дітьми своїм літературним друзям. Але жоден з учнів навіть не сподівався, що лист дійде до адресата, і не просто дійде, а матиме відповідь.

Не передати словами ті емоції, якими ясніли обличчя школярів у той момент, коли вони читали листи-відповіді від Тома і Полліанни. Подив, радість, замисленість… це далеко не всі почуття, які випромінювали дитячі оченята, швиденько пробігаючи по написаному, лагідно торкаючись рученятами яскравих конвертів, на яких саме вони були зазначені адресатами. І нехай коштувало це мені безсонної ночі, але воно… воно того варте!!!