2 квітня – Міжнародний день дитячої книги

 

Дитячі книги – це не тільки література, коли всім смішно чи кумедно, і не коли все просто і наочно, яскраво і привертає увагу, а коли за допомогою художніх образів, зрозумілих дітям, розповідається про життя, тобто в правильній дитячій літературі перед нами, перш за все, постає яскрава картина світу в різних життєвих ситуаціях.

Починаючи з 1967 року з ініціативи і за рішенням Міжнародної ради з дитячої книги (IBBУ) 2 квітня, в день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена, весь світ відзначає Міжнародний день дитячої книги, підкреслюючи тим самим важливу роль дитячої книги у формуванні духовного і інтелектуального обличчя нових поколінь Землі.

ЦЕ ЦІКАВО! Ганс Крістіан Андерсен народився 2 квітня 1805 року в невеликому данському містечку Оденсе. Він був неперевершеним казкарем, який писав тільки для дітей, а й для дорослих. 

У 2012 році в Данії була виявлена невідома досі казка Андерсена під назвою «Сальна Свічка». Рукопис був знайдений серед паперів в архіві містечка Оденсе місцевим істориком. Фахівці підтвердили справжність роботи, яка, вірогідно, була написана відомим казкарем ще в шкільні роки.

Ганс Крістіан Андерсен

«Сальна Свічка»

Все шипіло і свистіло, коли в котлі запалахкотіло полум’я – це була колиска Сальної Свічки. І з цієї колиски вийшла бездоганна свічка – тверда, біла і струнка. Всі, хто бачив її, вважали, що її чекає світле і блискуче майбутнє.

Вівця, маленька симпатична овечка, була мамою свічки, а плавильний котел – батьком. Від матері вона отримала біле блискуче тіло, а від батька спрагу палаючого полум’я, яка проникла в неї аж до самісіньких кісток.

Ось так вона народилася і зростала – з найкращими і найяскравішими очікуваннями від життя. Вона зустрілася з безліччю найдивовижніших істот і подій, бажаючи пізнати життя, і, вірогідно, знайти те місце, яке підійде їй якнайкраще. Але в світі надто багато тих, хто дбає тільки про себе, а не про Сальну Свічку. Світ не міг зрозуміти значущості свічки і використовував її для своїх потреб, кожен тримав свічку неправильно; чорні пальці залишали безліч відбитків на її дівочій білизні, яка, врешті-решт, зникла, пкрившись брудом зовнішнього світу, який підійшов занадто близько – ближче, ніж свічка могла знести. Та хоча за зовнішнім виглядом цього не можна було сказати, всередині вона залишилася чистою і незабрудненою.

Несправжні друзі не змогли побачити її справжню сутність і відкинули її як непотріб.

Тож, це була бідолашна самотня Сальна Свічка, яка не знала, що їй робити. Вона відчувала себе неймовірно нещасною, тому що витратила своє життя ні на що, вона не могла зрозуміти, для чого існувала, навіщо з’явилася на світ – можливо, для того, щоб в кінцевому результаті зруйнувати себе і інших.

Вона міркувала про це все частіше і частіше, глибшими і глибшими ставали її роздуми. І чим більше вона про це розмірковувала, тим більш пригніченою ставала. Неначе брудний покров затулив її очі.

Але потім вона зустріла маленький вогник – кресало. Воно знало свічки краще, ніж сама Сальна Свічка. У кресала був такий ясний погляд, що воно могло побачити те, що знаходиться глибоко всередині, під оболонкою. І воно побачило всередині свічки багато хорошого. Кресало наблизилося, свічка спалахнула – і її серце розтануло.

Назовні вирвалося полум’я – як тріумфальний факел на щасливому весіллі. З’явилося яскраве світло, яке осяяло все навколо, освітлюючи шлях вперед для ближніх – справжніх друзів – тих, хто здатен розгледіти істину в світлі свічки.

Тіло свічки було досить міцним, щоб живити вогник. Краплини одна за одною, як насінини нового життя, котилися вниз, прикриваючи бруд.

Це був не тільки тілесний, а й духовний шлюб.

Сальна Свічка знайшла своє справжнє місце в житті і показала, що вона справжня свічка, ясніючи багато років на радість собі та оточуючим.

(переклад І.Петровська)