Рік – мить в історії людства, рік не дуже великий строк і
в житті будь-якої людини. Але за рік 1986,
чорнобильський, ми стрімко подорослішали, подорослішали на цілу епоху, ми стали
вимогливішими до самих себе, до тих, у чиїх руках людське існування й доля
природи.
Масштабність Чорнобильської трагедії породила гірку «вічну» тему в
літературі. Відлік від злопам’ятного дня 26 квітня 1986 р. вже перейшов рубіж трьох
десятиліть, але події, пов’язані з цим днем, раз у раз знаходять своє
висвітлення у художніх творах українських та світових літераторів.
Поезії, повісті, романи – документально-художній літопис героїчно-трагічних
подій Чорнобиля, сторінки якої пронизані болем і гіркотою від втрат, а також
гордістю за самовіддані і героїчні звершення людей у боротьбі з «білою смертю».
Тема Чорнобильської трагедії знайшла місце у поетичних творах Івана Драча
(«Чорнобильська мадонна», «Ніж у Сонці», «В мікрофон криниці»), Ліни Костенко
(«Атомний Вій опустив бетонні повіки…»), Бориса Олійника («Сім»), Миколи
Сингаївського («Обпалена мужність»), Шевченківського лауреата Леоніда Горлача
(«Зона»), Дмитра Павличка («Листок»). Майже одночасно з’являються документальна
повість Юрія Щербака «Чорнобиль» та роман Володимира Яворівського «Марія з
полином у кінці століття». В основі сюжету останнього – історія сім’ї
Мировичів, але автор простежує вплив катастрофи не лише на одну сім’ю, а на
життя всього навколишнього селянства.
Чорнобильській темі присвячено також одну з прозових збірок Шевченківського
лауреата Євгена Гуцала – «Діти Чорнобиля».
Чорнобильської трагедії або Зони відчуження, як локації, так чи інакше торкалися
американські письменники Фредерік Пол, Мартін Круз Сміт, Джим Шепард, Джеймс
Роллінгз та болгарський літератуор Георгі Тенев.
Одним з найбільш цікавих творів є п’єса канадця Філіпа Ландрі «Повернення
до Прип’яті». У 2011 році її демонстрували на Фестивалі альтернативного театру
і навіть номінували на нагороду «Досягнення року». Дія п’єси відбувається у
1991-му, через п’ять років після чорнобильської катастрофи. За сюжетом, в
одному з прип’ятських покинутих будинків живе колишній ліквідатор-«чорнобилець», який ходить по
спорожнілих домівках і збирає старі фотографії. В його уяві світлини перетворюються
на живих людей, яких він сприймає як родичів. Так триває доти, доки не приходить
господар квартири, Василь, чиє життя розбила катастрофа: дитина народилася
мертвою, а молода дружина загинула. Під час зустрічі серед «родичів» колишнього
ліквідатора Василь бачить фотографію дружини.
2015 року Нобелівську премію з літератури присудили білоруській письменниці
Світлані Алексієвич. «За її поліфонічні твори, пам’ятник старжанню і хоробрості
в наш час» – наголосив Нобелівський комітет. Напівукраїнка, Світлана
Алексієвич, написала художньо-документальний роман «Чорнобильська молитва: Хроніка
майбутнього».
Книга говорить голосами «маленьких людей» про катастрофу, що зруйнувала
мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління. Роман створено на
основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської
трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з
уражених радіацією регіонів та самоселами «зони», посадовцями, від рішень яких
залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже
приреченими.
Нобелівська премія з літератури з документальний твір – нетиповий випадок.
Він ще раз підкреслює: тема Чорнобилю – невичерпна.
24 січня 2016 року відбулася прем’єра фільму «Голоси Чорнобиля»
люксембурзького режисера Пола Крухтена, знятого за книгою Світлани Алексієвич.
Немає коментарів:
Дописати коментар