Кращий
його твір – він сам, його життя,
його істота...
А.
Г. Горифельд
Короленко
Володимир Галактіонович – видатний російський
письменник, публіцист і громадський діяч, за походженням – українець.
Народився 27
липня 1853 р. в м. Житомирі в родині повітового судді Галактіона Опанасовича
Короленка, відомого своєю чесністю, безкорисливістю, відданістю законам. Мати
Евеліна Скуревич відзначалась високими душевними якостями. Діти зростали в
атмосфері любові, поваги і взаємопідтримки. Це безперечно вплинуло на
формування світогляду майбутнього письменника, його високих моральних якостей
як людини і громадянина. Дитинство та юність Короленко провів на Волині, у
своєрідній обстановці маленьких містечок, де стикаються три народності:
польська, українсько-російська та єврейська, і де бурхливе та довге історичне
життя залишило ряд спогадів і слідів, сповнених романтичної чарівності.
Спочатку В.Г. Короленко вчився в приватному пансіоні, а потім в 1-ій Житомирській
гімназії.
В 1866 році Г.О.
Короленка перевели спочатку в Дубно, а потім у Рівне. В цьому ж році Володимир Короленко поступає до
Рівненської приватної гімназії, яку закінчив у 1871 році із срібною медаллю.
Після закінчення
гімназії в 1871 році Короленко вступив до Петербурзького технологічного
інституту. В 1874 році, завдяки старанням енергійної матері, йому пощастило
перебратися до Москви та вступити стипендіатом до Петровської земельної й
лісової академії. У 70-х рр. зблизився з діячами революційного
народництва.
За участь у
студентських заворушеннях його було виключено з академії і вислано з Москви.
Пізніше, як політично неблагонадійного його було заарештовано і вислано
спочатку у В’ятську губернію, потім до Сибіру.
Майже 10 років провів Короленко у засланні. Але це не зломило письменника. Саме
в засланні починається його літературна діяльність.
Після заслання
В. Короленко жив у Нижньому Новгороді, Петербурзі, останні 20 років свого життя
– в Полтаві. Короленко швидко включився у літературно-громадське
життя Полтавщини. Налагодив дружні стосунки з діячами української культури –
Панасом Мирним, М.Коцюбинським, І.Тобілевичем, X.Алчевською,
Г.Хоткевичем та ін.
Роки життя у
Полтаві були заповнені інтенсивною творчою роботою. Тут він завершив нариси «У козаків», писав другий
цикл сибірських оповідань («Мороз», «Феодали» та ін.), оповідання «Мить» і «Не страшне».
П’ять останніх років життя письменника збіглися з Жовтневою революцією і
громадянською війною. Він не сприймає
більшовицького терору, вважаючи силові методи зайвою жорстокістю. Погляди
письменника ґрунтувалися не на класовому підході, а на загальнолюдських
принципах моралі.
Помер Володимир
Галактіонович 25 грудня 1921 року в
Полтаві, де і похований.
Творча спадщина
письменника велика і багатогранна. Він автор чотирьохтомної «Історії мого
сучасника», відомих повістей «Сліпий музикант», «В дурному товаристві», «Без
язика», багатьох оповідань, нарисів, публіцистичних і критичних статей.
Одна з головних
тем художньої творчості Короленка – шлях до «справжнього»
народу. З почуттям невимовної гордості, Короленко писав про
відвагу та мужність народу України, про його талановитість.
Але поряд з
письменницькою діяльністю Короленко вів активну громадську діяльність. Протягом
усього свого життя він виступав проти насильства і несправедливості, відстоював
рівноправність народів, захищав право національних меншин, викривав прояви
націоналізму і шовінізму всіх мастей. Недарма сучасники називали його «совістю
землі російської». В річницю 145-річчя від дня народження В.Короленка
Єврейською Радою України йому було присвоєно звання «Праведник України». Так
вдячні нащадки увічнили пам’ять гарячого
захисника людини від рабства, зла і неправди, свободи і гідності національних
меншин.
В Україні
глибоко шанують Володимира Галактіоновича Короленка, свято бережуть пам’ять про великого праведника XX ст.
Ім’я Короленка надано Полтавському національному
педагогічному університету, Харківській державній науковій бібліотеці, Чернігівській
обласній бібліотеці, школам у Полтаві та Житомирі. В Полтаві і
Житомирі відкрито музеї Короленка. Також у Полтаві є Народний дім імені
Володимира Короленка.
1990 року Спілка
письменників України встановила літературну премію імені Короленка за найкращий
твір, написаний російськомовними літераторами України. Екранізовано повість
«Сліпий музикант» (1960 рік, Київська кіностудія імені Олександра Довженка,
режисер-постановник Т.Лукавневич). За його повістю
«В дурному товаристві» створено фільм К.Муратової «Серед
сірого каміння» (1983). Йому присвячено документальну стрічку «Пам’яті В. Г. Короленка» (1956).
Немає коментарів:
Дописати коментар